На початку 1700-х, Німецькі, Швейцарські та Французські Гуґеноти почали освоювати місцевість Бойєртауна (сімь миль на північ від теперішнього Поттстауна). Спонуковані багатими родовищами залізної руди, рясними лісами та достатком води, бл. 1717 р. колоністи почали освоювати металеву промисловість. До 1750 р. ці доменні печі і кузні утворили жваву мережу по всій території Бойєртауна. Збільшувалось населення і будувались нові дороги і заводи. Таверні надавали ночівлю туристам і мандрівникам і були оперативно розташовані обіч головних колоніальних шляхів. Більшість цих таверн залишаються відмінною рисою провінційних ресторанів і заїжджих дворів.

Коли закінчились перші металообробні процеси, земля була придбана місцевими фермерами. В 1760-х роках кожен з братів Меннонайт з містечка Баллі (?) купили по 250 акрів землі у власників печі Долини Колбрук. Фактично, вони придбали більшу частину теперішнього Бойєртауна.

У 1801 році чоловік на ім'я Генрі Бойєр придбав велику таверну, що розташована на перехресті Філадельфійської дороги та Рідінґ авеню. Його брат Деніел придбав маєток навскіс від таверні і збудував загальну краму (?). У 1814 році була заснована Німецька Лютеранська Церква і невдовзі перехрестя стало відомим як "Бойєрз".

Між 1865 і 1900 роками широке видобування залізної руди і поява залізниці у поєднанні здійснили найбільш істотні і тривкі зміни в Бойєртауні. Винахід нового насосного обладнання принесло до Бойєртауна нову хвилю пожвавлення гірничої діяльності. Залізниця була засобом транспортування залізної руди. Вона стимулювала зростання маленьких фабрик, які вели серійне виробництво товарів, що їх можна було б збувати далеко від Бойєртауна. Збільшення населення, що супроводжувало ці процеси, викликало бум будування житлових та комерційних будівель у Вікторіанському стилі. Багато з цих будівель збереглися, додаючи Бойєртауну особливої чарівливості.

Сільське господарство все ще відігравало значну роль в економіці міста, і до початку ХХ століття краєвидом району були просторі садки, які вражали своїм цвітінням весною, а восени -- рясними соковитими плодами. У той же час, в 1900-х роках Бойєртаун мав декілька шкіл, церков, пожежних загонів, власне водопостачання і був газифікований. Тоді, як і тепер, від пропонував найкраще від природи і від цивілізації. Ці два світи існували і існують окремо і по-різному, але не ізольовано.

Бойєртаун і до цього часу уособлює основну філософію пращурів- перших поселенців, що полягає у прагненні до волі, гордості своєю роботою, готовності допомогти іншим і бажанні працювати разом, щоб створити щасливе суспільство. Всі ці принципи, ідеї, цілі були вироблені минувшиною Бойєртауна, щоб ґарантувати майбутнє міста.

© Голлі K. Ґрін -- історичне товариство Бойєртауна. Уривки з книги "Особливий вид поселення -- Бойєртаун, Пеннсильванія".
 © WJ VitBol -- переклад українською мовою
 

Богодухів Онлайн Назад